Киківська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Головна | Артемові гуморески | Реєстрація | Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Вітання [78]
Оголошення [72]
Участь у районних, обласних заходах [64]
Шкільні заходи [66]
Новини освіти в Україні [24]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 10
Корисні сайти
  • МОН України

  • ЖОІППО

  • Новоград-Волинська районна державна адміністрація

  • Новоград-Волинська районна рада

  • Новоград-Волинський районний відділ освіти

  • Навчальні заклади району

  • РЦТСТУМ

  • Освітній портал "Педпреса"

  • Урядова гаряча лінія

  • ВРЦОЯО

  • Закон України про освіту

  • Сайт районного шкільного парламенту

  • Освіта України
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Що думаю і про що мрію - 

    Не завжди знаю.

    Хоч творчість розпочав із літ п'яти.

    Малюю і танцюю, а ще вірші складаю,

    І гумор я читаю, знають всі.

    Та висновок роблю, що це іще не все,

    Бо вік і вподобання змінюються вже.

    Зірки й сузір'я геть мене заполонили

    І мрії в космос полетили...

    А жити ж треба на Землі!!!

    І ще ж багато треба досягти.

    Отож, "Стремління й боротьба" - 

    Хай будуть за девіз мені.

    Матвійчук Артем 

    Із сімейної хроніки

    Наші любі мама й тато

    Збудували нову хату

    Вся родина, звісно, рада

    А найбільш ми з братом Владом.

    Ось нарешті ми зітхнем,

    Від бабусі утечем.

    Бо, як знаєте, назло

    Щось нам в школі не везло.

    Влад вікно розбив м’ячем

    Стукнув друга я в плече,

    Хтось спізнивсь з нас на урок,

    З квітами розбив горщок.

    І бабуся тут як тут

    Свої вроки покидає

    Нас навчає, наставляє

    Одним словом, так «пиляє».

    А ввечері батькам скаже:

    «Ой, які ж ми діти вражі».

    А тепер дихнем ми вільно.

    Ось святкуєм новосілля.

    Гості, радощі, вітання

    І найкращі побажання:

    «Щастя, радості, добра,

    Й щоб лелека принесла

    В новий дім лелеченя».

    А коли прийшла весна

    Наша мама розцвіла

    Та й лелека прилетів,

    Покружляв й на хаті сів.

    А на Йвана, на Купала

    Мила мама нам сестричку дарувала.

    Щастя тут було без меж.

    З братом ми раділи теж.

    Ось, нарешті, в мами й тата

    Буде Йванка – розбишака.

    І якщо вже ті лелеки

    Прилітають іздалека

    І приносять дитинчат,

    То нехай й в ваш дім летять.

    Діалог бабусі з внуком

    • Вам підвищують зарплату?

    Премію дадуть до свята? –

    Так в бабусі я питаю

    Й куди діти її має?

    А вона відповідає:

    • Тра за газ ще заплатити

    Й до аптеки тра сходити

    (Ну а ліки дорогі!)

    Ще й книжки нові купити.

    • А навіщо ж їх купляти?

    Повно їх у вашій хаті!

    • Звичка вчительська така

    «Помішалась» на книжках.

    Ось тобі і вся зарплата!

    От якби як в депутата

    То здійснилася б вона –

    Мрія давняя моя.

    • Що за мрія? (я питаю.

    Бо на жаль її не знаю)

    • Вік уже я прожила,

    А в Еміратах не була.

    Ось де б час я провела

    Може б шейха там знайшла.

    А корову і свиню

    В подарунок їм візьму.

    • Та, бабусю, тра вже знати,

    Що шейхи сала не їдять,

    А як в гості завітають –

    Чаювання починають.

    Ну й нащо вам Емірати?

    Та ще й шейхи ті патлаті?

    З ним не вип’єш, не з’їси

    Домашньої ковбаси.

    Краще вдома вам сидіти

    Сало їсти й нас глядіти,

    А коли я виросту –

    Сам туди вас відвезу.

    То ж «копіть» свою зарплату,

    Як хочете в Емірати.

    Лесі Українці

    Я гордий і щасливий із того,

    Що з Лесею я роду одного,

    Що стежкою тою ходжу,

    І пісню співаю одну.

    Ця пісня про рідну країну –

    Любиму мою Україну.

    Про мову згорьовану, чисту

    Про слово твоє променисте.

    Крізь зболені біль і зневіру

    Як Леся – в майбутнє я вірю:

    Щоб чиста водиця – в глибоких криницях,

    А в серці надія на краще іскриться.

    А ще тут красиві круті береги.

    Там в вербах і Мавка являлась мені.

    А там недалечко ще є озеречко

    Там хвилечки срібні блищать.

    Заглянув туди і я ока краєм

    А там Лісовик й Пожерганач пищать.

    Тут місячно й гарно. Тут любо тобі.

    Тут мама життя дарувала мені.

     (І Лесею звати, між іншим, її)

    Хай будуть щасливі всі в ріднім краю

    А я ще прославлю свою Кикову.

    Лесі Українці в день її народження.

    Сьогодні знов на зустріч поспішаю

    З тобою, тут, на рідній нам землі.

    Тебе я серцем в ріднім класі відчуваю

    З портрета ти всміхаєшся мені.

    Заплющу очі і, вслухаючись у струни,

    Що клали у рядки твої пісні.

    А звуки чарівні фортепіано –

    Нагадують дитинства твого дні.

    Сьогодні, Лесю, ти мені допомагаєш

    Навчаєш жити, негаразди всі долать.

    Пісні про тебе і твої співати,

    Творити і Вітчизну прославлять.

    А поки що я просто підростаю.

    Люблю гуляти берегом Случі.

    Де Верби-Мавки коси полоскають

    Та щось шепочуть в нетрях водяні.

    До болю рідне тут усе й знайоме

    І річка, й поле, ліс і озерце.

    Бо ти ж тут дихала і тут ходила

    Жила і житимеш в усі віки.

    Ода книзі

    У нас вже досвіду доволі

    Батькам надвечір залюбки

    Про те, що трапилося в школі

    Ми вправно кажемо казки.

    Бо хай же спробують як ми:

    Нові підручники, книжки

    А ще й комп’ютер, телесвіт

    Касети, комікси, газети.

    І все це є в бібліотеці

    І я уже не переймаюсь

    Як охопити все і в раз, -

    Для академіків писались

    Майбуть, шкільні програми в нас.

    І вже позичу я в сусідки

    Собі «кравчучку» на той рік,

    Бо всі підручники й посідки

    Ледь тато в школу мій волік.

    Щораз нові книжки, додатки

    В бібліотеці тут і там

    Ну ж не пишіть вже ради Бога

    Щорік нових програм.

    А в бібліотеку привезіть,

    Чого не вистачає так

    Сервантеса де Сааведра

    Дефо, Міцкевича і Жуля Верна

    А старшокласники ніяк

    На Маркеса, ні Кавабата

    Не можуть взять і почитать.

    Сміливо крок зроблю вперед

    З майбутнім буду я на «ти»

    Якщо в моїй бібліотеці

    Враз з’являться всі технології нові.

    Це дуже добре – знаєм ми

    Та книгу треба берегти.

    Я вірю в України майбуття

    Мені лиш 9, а не 19,

    Але й цей шлях відомий у житті

    Дещо вже вивчено, а дещо пізнано

    І став я гумористом у селі.

     

    Всі пам’ятають «Кризу», «Брехунівку» і «Говерлу».

    Але минає час і вирішив я твердо:

    Оптимістично глянуть на життя

    І зазвучало з вуст моїх струною:

    «Я вірю в України майбуття».

     

    То ж вірю твердо, щодо України

    Приїдуть турки, німці й москвичі,

    Щоб ласувати наше сало з пампушками

    І борщ, що зварений бабусею в печі.

     

    А ще вареники, що варять в кожній хаті

    І зі сметаною в макітрі подають.

    Бо всім гостям в нас дуже раді

    Ще й хліб і сіль на рушнику несуть.

     

    Ми їх одягнем всіх у вишиванки

    І шаровари оксамитові нові

    Та вивчим українські гуморески

    Хай знають, хто ми є на цій землі.


    Вгору сторінки