Артемові гуморески
Що думаю і про що мрію -
Не завжди знаю.
Хоч творчість розпочав із літ п'яти.
Малюю і танцюю, а ще вірші складаю,
І гумор я читаю, знають всі.
Та висновок роблю, що це іще не все,
Бо вік і вподобання змінюються вже.
Зірки й сузір'я геть мене заполонили
І мрії в космос полетили...
А жити ж треба на Землі!!!
І ще ж багато треба досягти.
Отож, "Стремління й боротьба" -
Хай будуть за девіз мені.
Матвійчук Артем
Із сімейної хроніки
Наші любі мама й тато
Збудували нову хату
Вся родина, звісно, рада
А найбільш ми з братом Владом.
Ось нарешті ми зітхнем,
Від бабусі утечем.
Бо, як знаєте, назло
Щось нам в школі не везло.
Влад вікно розбив м’ячем
Стукнув друга я в плече,
Хтось спізнивсь з нас на урок,
З квітами розбив горщок.
І бабуся тут як тут
Свої вроки покидає
Нас навчає, наставляє
Одним словом, так «пиляє».
А ввечері батькам скаже:
«Ой, які ж ми діти вражі».
А тепер дихнем ми вільно.
Ось святкуєм новосілля.
Гості, радощі, вітання
І найкращі побажання:
«Щастя, радості, добра,
Й щоб лелека принесла
В новий дім лелеченя».
А коли прийшла весна
Наша мама розцвіла
Та й лелека прилетів,
Покружляв й на хаті сів.
А на Йвана, на Купала
Мила мама нам сестричку дарувала.
Щастя тут було без меж.
З братом ми раділи теж.
Ось, нарешті, в мами й тата
Буде Йванка – розбишака.
І якщо вже ті лелеки
Прилітають іздалека
І приносять дитинчат,
То нехай й в ваш дім летять.
Діалог бабусі з внуком
Премію дадуть до свята? –
Так в бабусі я питаю
Й куди діти її має?
А вона відповідає:
Й до аптеки тра сходити
(Ну а ліки дорогі!)
Ще й книжки нові купити.
Повно їх у вашій хаті!
«Помішалась» на книжках.
Ось тобі і вся зарплата!
От якби як в депутата
То здійснилася б вона –
Мрія давняя моя.
Бо на жаль її не знаю)
А в Еміратах не була.
Ось де б час я провела
Може б шейха там знайшла.
А корову і свиню
В подарунок їм візьму.
- Та, бабусю, тра вже знати,
Що шейхи сала не їдять,
А як в гості завітають –
Чаювання починають.
Ну й нащо вам Емірати?
Та ще й шейхи ті патлаті?
З ним не вип’єш, не з’їси
Домашньої ковбаси.
Краще вдома вам сидіти
Сало їсти й нас глядіти,
А коли я виросту –
Сам туди вас відвезу.
То ж «копіть» свою зарплату,
Як хочете в Емірати.
Лесі Українці
Я гордий і щасливий із того,
Що з Лесею я роду одного,
Що стежкою тою ходжу,
І пісню співаю одну.
Ця пісня про рідну країну –
Любиму мою Україну.
Про мову згорьовану, чисту
Про слово твоє променисте.
Крізь зболені біль і зневіру
Як Леся – в майбутнє я вірю:
Щоб чиста водиця – в глибоких криницях,
А в серці надія на краще іскриться.
А ще тут красиві круті береги.
Там в вербах і Мавка являлась мені.
А там недалечко ще є озеречко
Там хвилечки срібні блищать.
Заглянув туди і я ока краєм
А там Лісовик й Пожерганач пищать.
Тут місячно й гарно. Тут любо тобі.
Тут мама життя дарувала мені.
(І Лесею звати, між іншим, її)
Хай будуть щасливі всі в ріднім краю
А я ще прославлю свою Кикову.
Лесі Українці в день її народження.
Сьогодні знов на зустріч поспішаю
З тобою, тут, на рідній нам землі.
Тебе я серцем в ріднім класі відчуваю
З портрета ти всміхаєшся мені.
Заплющу очі і, вслухаючись у струни,
Що клали у рядки твої пісні.
А звуки чарівні фортепіано –
Нагадують дитинства твого дні.
Сьогодні, Лесю, ти мені допомагаєш
Навчаєш жити, негаразди всі долать.
Пісні про тебе і твої співати,
Творити і Вітчизну прославлять.
А поки що я просто підростаю.
Люблю гуляти берегом Случі.
Де Верби-Мавки коси полоскають
Та щось шепочуть в нетрях водяні.
До болю рідне тут усе й знайоме
І річка, й поле, ліс і озерце.
Бо ти ж тут дихала і тут ходила
Жила і житимеш в усі віки.
Ода книзі
У нас вже досвіду доволі
Батькам надвечір залюбки
Про те, що трапилося в школі
Ми вправно кажемо казки.
Бо хай же спробують як ми:
Нові підручники, книжки
А ще й комп’ютер, телесвіт
Касети, комікси, газети.
І все це є в бібліотеці
І я уже не переймаюсь
Як охопити все і в раз, -
Для академіків писались
Майбуть, шкільні програми в нас.
І вже позичу я в сусідки
Собі «кравчучку» на той рік,
Бо всі підручники й посідки
Ледь тато в школу мій волік.
Щораз нові книжки, додатки
В бібліотеці тут і там
Ну ж не пишіть вже ради Бога
Щорік нових програм.
А в бібліотеку привезіть,
Чого не вистачає так
Сервантеса де Сааведра
Дефо, Міцкевича і Жуля Верна
А старшокласники ніяк
На Маркеса, ні Кавабата
Не можуть взять і почитать.
Сміливо крок зроблю вперед
З майбутнім буду я на «ти»
Якщо в моїй бібліотеці
Враз з’являться всі технології нові.
Це дуже добре – знаєм ми
Та книгу треба берегти.
Я вірю в України майбуття
Мені лиш 9, а не 19,
Але й цей шлях відомий у житті
Дещо вже вивчено, а дещо пізнано
І став я гумористом у селі.
Всі пам’ятають «Кризу», «Брехунівку» і «Говерлу».
Але минає час і вирішив я твердо:
Оптимістично глянуть на життя
І зазвучало з вуст моїх струною:
«Я вірю в України майбуття».
То ж вірю твердо, щодо України
Приїдуть турки, німці й москвичі,
Щоб ласувати наше сало з пампушками
І борщ, що зварений бабусею в печі.
А ще вареники, що варять в кожній хаті
І зі сметаною в макітрі подають.
Бо всім гостям в нас дуже раді
Ще й хліб і сіль на рушнику несуть.
Ми їх одягнем всіх у вишиванки
І шаровари оксамитові нові
Та вивчим українські гуморески
Хай знають, хто ми є на цій землі. | 
